стовбичити
-чу, -чиш, недок. 1》 Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети).
|| Видаватися, виступати над поверхнею, вирізнятися серед навколишнього простору.
2》 розм. Стояти, бути на ногах.
|| Постійно перебувати де-небудь. Стовбичити над душею.
3》 розм. Проводити час безцільно, нічим не займаючись.