стіна
-и, ж. 1》 Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекриттів і для розділення приміщення на частини і т. ін.
|| тільки мн. , з означ. , перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін., де щось відбувається, здійснюється тощо.
За стіною; Крізь стіну — в сусідньому приміщенні.
Між стінами — в закритому приміщенні.
Напільна стіна — стіна в хаті, до якої примикає піч і піл.
2》 чого і з означ. Прямовисна бічна поверхня чого-небудь.
3》 чого і з означ. Висока кам'яна або цегляна огорожа; мур.
|| тільки мн. Вали, мури і т. ін. біля міста, фортеці.
Під стінами чого — біля валів, мурів і т. ін., на підступах до якого-небудь міста, фортеці.
4》 чого і з означ. , перен. Те, що відокремлює, роз'єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось.
Ставити стіну між ким — позбавляти кого-небудь зв'язку з кимсь, чимсь; ізолювати кого-небудь від когось, чогось.
5》 чого і з означ. , перен. Щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін. Стіна очерету.
|| Зімкнутий ряд людей.
Стіною стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) — стояти (йти, проходити, пройти і т. ін.) щільним рядом чи суцільною масою.
6》 Щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою чи бійці.
Стати стіною — виступити згуртовано, дружно.