староста
-и, ч. 1》 В Україні, Польщі та Великому князівстві Литовському (у 15-18 ст.) – керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування; війт.
2》 У Західній Україні (до 1939 р.) – начальник, голова повіту.
3》 У царській Росії – голова сільської громади.
4》 Виборна або призначена особа для ведення справ якого-небудь громадського колективу, товариства і т. ін.
|| У середніх та вищих навчальних закладах – призначена чи обрана особа, що очолює клас, курс, групу і т. ін.
5》 Особа, що сватає жениха нареченій або наречену женихові.
Засилати старостів — посилати старостів до дівчини, жінки або її батьків, просячи згоди на шлюб; свататися.