Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
станичник
-а, ч. 1》 іст. У Росії 16-17 ст. – озброєний вершник із загону, якого висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави.
2》 Житель станиці.
3》 Донський, Кубанський та ін. козак.
-а, ч. 1》 іст. У Росії 16-17 ст. – озброєний вершник із загону, якого висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави.
2》 Житель станиці.
3》 Донський, Кубанський та ін. козак.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: станичник
матиме такий вигляд: Що таке станичник
матиме такий вигляд: станичник
матиме такий вигляд: Що таке станичник