станичний
-а, -е.1》 іст. Стос. до станиці (див. станиця I 1)), пов'язаний зі службою в ній. Станична служба.
2》 Прикм. до станиця I 2), 3).
|| Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада.
Станичний отаман іст. — у дореволюційній Росії – начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
3》 у знач. ім. станичний, -ного, ч. , іст. Те саме, що станичний отаман.