станиця
I -і, ж. 1》 іст. У Росії 16-17 ст. – озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави.
|| заст. Військо.
2》 іст. У дореволюційній Росії та Східній Україні – адміністративно-територіальна одиниця, на які поділялося Військо Донське, військо Кубанське та ін. козачі регіони на Уралі, в Сибіру та на Далекому Сході.
3》 іст. Велике козаче село з церквою та декількома хуторами довкола нього.
4》 Стара назва сучасних міст та райцентрів на Дону та Кубані (станиця Услаба – м. Услабинськ, станиця Тимошевська – м. Тимошевськ тощо).
II -і, ж. , діал.
Стайня.