сотник
-а, ч. , іст. 1》 В Україні у 16-18 ст. – особа, яка очолювала сотню (у 5 знач. ), обиралася спершу козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем.
2》 Те саме, що сотенний 2).
3》 Особа, яка очолювала сотню в давньоруському війську, а також у стрілецьких військах Московської держави у 16-17 ст.
4》 Особа офіцерського чину в козачих військах дореволюційної Росії та кінноті періоду громадянської війни.