сором
сорому, розм. сорома, ч. 1》 Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін.
|| Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін.
|| Почуття ніяковості, сором'язливості.
Без сорому — не соромлячись, не засуджуючи своєї поведінки, вчинків.
Сорому наїстися — зробивши що-небудь осудливе, осоромитися.
Сорому немає кому, в кого — хто-небудь безсоромний.
2》 Недобра слава, безчестя; ганьба.
|| Ганебний вчинок. Завдавати сорому. Набиратися сорому.
На сором кому у знач. вставн. сл. — уживається для вираження невдоволення чиєю-небудь поведінкою, вчинком, осуду їх і т. ін.
3》 у знач. присудк. сл. Те саме, що соромно.
4》 у знач. виг. Уживається для вираження осуду чиєї-небудь поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін.
5》 розм. Зовнішні статеві органи людини.