совість
-і, ж. Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління.
|| кого, чого, чия, перен. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.
Де твоя (у тебе, ваша, у вас і т. ін.) совість?; Май (майте) совість — уживається, щоб присоромити когось, викликати почуття відповідальності за щось.
[Лежить] на совісті кого, у кого, чиїй — хтось винен у чому-небудь, морально відповідає за якісь дії, вчинки і т. ін.
Муки (докори) совісті — переживання, викликані усвідомленням своєї несправедливості, провини і т. ін.
На совість — а) дуже добре, якісно; б) покладаючись тільки на чесність, не вимагаючи інших гарантій.
Не за страх, а за совість — сумлінно, чесно.
Не має ні сорому (ні честі), ні совісті хто — хтось діє несправедливо, поводиться безсоромно.
Совість мучить кого — хтось страждає, гостро відчуваючи свою провину.
Як велить (підказує) совість — справедливо, без упередження.