сміх
-у, ч. 1》 Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін.
|| тільки мн. Веселі розмови, розваги і т. ін.
|| перев. мн. Насмішки, глузування.
Без сміху — не сміючись, серйозно.
Заради (задля, для) сміху — заради жарту, щоб посміятися.
Сміху з себе наробити — виставити себе у смішному вигляді.
Хоч би на сміх — уживається при вказівці на найменшу міру у здійсненні, виявленні і т. ін. якоїсь дії.
Як на сміх — ніби навмисне.
2》 у знач. присудк. сл. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив.
[І] сміх і горе (і гріх, і плач, і сльози) — про те, що одночасно і смішне і сумне.
3》 Виставляння кого-, чого-небудь у смішному вигляді; висміювання.
Стати сміхом — стати предметом насмішок.