смертний
-а, -е.1》 Який не живе вічно; прот. безсмертний.
|| у знач. ім. смертні, -них, мн. (одн. смертний, -ного, ч. ; смертна, -ної, ж. ). Люди; прот. безсмертні. Простий смертний.
2》 Признач. для вмираючого або для мертвого. На смертнім одрі.
Смертна постіль — місце, на якому людина вмирає або лежить мертва.
3》 Те саме, що смертельний 1), 2), 5).
Смертна кара — страта.
Смертна присяга (клятва) — присяга, клятва життям.
Смертний гріх — а) за релігійним уявленням – гріх, якого не можна спокутувати, який карається вічними муками на тому світі; б) велика провина.