скиба
-и, ж. 1》 Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки.
|| Така смуга землі як одиниця виміру орної площі.
Сіяти (розсівати) по скибі — сіяти злаки, багаторічні трави та ін. по вивернутих під час оранки шарах цілини, поля.
2》 Відрізаний ножем великий плоский шматок чого-небудь їстівного (хліба, кавуна і т. ін.).
Відрізана скиба — людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (спершу – про дочку, що вийшла заміж).