син
-а, ч. 1》 Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків.
|| Ласкаве звертання батьків до сина.
|| перев. мн. , у сполуч. зі сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів.
Батьків син — син порядних батьків; спадкоємець батька.
Блудний син — людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини.
Божий син — за християнським віровченням – Ісус Христос, один з елементів християнської формули триєдиного Бога – Бога-Отця, Бога-Сина, Бога – Духа Святого.
Вражий (сучий, чортів і т. ін.) син — а) уживається як лайка; б) уживається для вираження доброзичливості, позитивного ставлення до когось; в) уживається для вираження здивування; г) уживається для вираження захоплення.
2》 перев. мн. Нащадки, молоде покоління.
3》 Ласкаве звертання літньої або дорослої людини до молодого за віком чоловіка, юнака, хлопчика.
4》 перен. , рідко. Тварина чоловічої статі стосовно своїх батьків.
5》 заст. , перев. у звертанні. Людина чоловічої статі щодо свого духівника чи особи духовного сану.
6》 з означ. , заст. Людина чоловічої статі, що виступає як представник певного суспільного стану.
7》 Людина як уродженець, житель якої-небудь країни, місцевості, представник якоїсь національності.
|| Вихованець когось, чогось; людина, кровно, тісно зв'язана з ким-, чим-небудь.
|| перев. мн. Нащадки, послідовники, земляки.
|| Людина, на якій відбилися характерні, типові риси її часу, епохи, середовища і т. ін.
|| Поборник, служитель, представник чогось.
Син природи — про людину, яка не піддалася дії цивілізації, без культурних навичок, близька до природи.