середовище
-а, с. 1》 спец. Речовини, тіла, що заповнюють який-небудь простір і мають певні властивості; сфера.
2》 Сукупність природних умов, у яких відбувається життєдіяльність якого-небудь організму.
Абіотичне середовище — неорганічне середовище, яке впливає на організм.
Агресивне середовище — середовище, яке руйнує елементи, які контактують з ним.
Вибухонебезпечне середовище — хімічно активне середовище, що перебуває за таких умов, коли може виникнути вибух.
Виробниче середовище — сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.
Горюче середовище — середовище, яке може самостійно горіти після віддалення джерела запалювання.
Загазоване середовище — повітря робочої зони, що містить у небезпечних концентраціях шкідливі речовини.
Зовнішнє середовище — середовище, що оточує об'єкт.
Навколишнє природне середовище — сукупність природних чинників і об'єктів довкілля, які мають природне походження або розвиток.
Навколишнє середовище (довкілля) — сукупність природних, техногенних та соціальних умов існування людського суспільства.
Навколишнє техногенне середовище — штучно створена частина навколишнього середовища, яка складається з технічних і природних елементів.
Середовище проживання — природні тіла та явища, з якими організм вступає в безпосередні чи опосередковані відносини.
3》 Соціально-побутові умови життя людини; оточення.
Навколишнє соціальне середовище — сукупність людей, зв'язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін. Літературне середовище.
4》 В обчислювальній техніці – програми та апаратура, з якими вона використовується.
5》 спец. Матеріальний носій інформації, на який записуються та на якому зберігаються дані.
Інформаційне середовище — інформація про предметну ділянку, яка не зафіксована явно в інформаційній системі, але застосовується користувачем.
Операційне середовище — частина операційної системи або надбудова над нею, яка надає користувачеві засоби безпосередньої взаємодії з прикладними програмами.
Програмне середовище — інтегрована сукупність технічних та програмних засобів, за допомогою яких здійснюється розробка програм.
Системне середовище — див. операційне середовище.