середняк
-а, ч. 1》 іст. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком і куркулем.
|| у знач. збірн. Середняки; середняцтво.
2》 розм. Людина посередніх здібностей.
|| Працівник, що не відзначається високими показниками в роботі.
Ходити у середняках — а) належати до прошарку середнього селянства; б) бути працівником, що не відзначається високими показниками в роботі.