сердитий
-а, -е.1》 Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий.
|| Власт. такій людині. Сердита вдача.
|| Злий, лютий (про тварин).
2》 Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний.
|| у знач. ім. сердитий, -того, ч. ; сердита, -тої, ж. Гнівна людина.
Сердиті — критично настроєна молодь в Англії після другої світової війни, що висловлювала (головним чином в творах мистецтва) свій протест проти соціальних вад.
|| Який виражає гнів, роздратування (про очі, обличчя і т. ін.).
|| Вчинений, зроблений у стані гніву, роздратування.
|| Викликаний, пройнятий гнівом, роздратуванням.
Під сердиту годину — у той час, коли хтось сердиться; спересердя.
3》 перен. Дуже великої сили прояву (про мороз, вітер і т. ін.).
|| розм. Який спричиняє подразнення; їдкий, міцний. Сердита цибуля.