святий
поет. свят, -а, -е.1》 Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою.
|| Перейнятий божественною силою.
|| Уживається як постійний епітет до слів, пов'язаних із місцями або предметами релігійного поклоніння.
|| Освячений.
|| (тільки свят – повторюване) у знач. виг. Уживається при вираженні переляку, подиву, обурення. Святе Письмо. Святий Дух.
Святі місця — місця, які користуються особливою пошаною віруючих і куди ходять на прощу.
Святий Боже! у знач. виг. , заст. — уживається для вираження переляку, здивування, захоплення, радості і т. ін.
2》 Який, за християнською релігією, провів життя у служінні Богові та якого після смерті церква визнала небесним заступником віруючих.
|| Праведний, непорочний, угодний Богові.
|| у знач. ім. святі, -тих, мн. (одн. святий, -того, ч. ; свята, -тої, ж. ). Люди, які все життя присвятили служінню Богові й після смерті визнані церквою небесними заступниками віруючих.
|| у знач. ім. святі, -тих, мн. Те саме, що ікони (див. ікона). Житія святих.
3》 Стос. до Великодня.
|| Уживається як постійний епітет до свят, визначених християнською релігією. Свята вечеря. Святий вечір.
4》 перен. Морально чистий, благородний, бездоганний у житті, поведінці тощо.
|| Не винний у чому-небудь, перед кимсь; безгрішний.
|| у знач. ім. святий, -того, ч. ; свята, -тої, ж. Людина, яка не винна ні в чому, ні перед ким.
|| Чистий, благородний.
|| Який виражає чистоту, благородство (про очі, обличчя і т. ін.).
|| Освячений високою метою.
|| Особливо почесний. Святий обов'язок. Свята правда.
Свята справа — а) добра, потрібна, корисна справа; б) добре, прекрасно.
Свята наївність — простодушна, нехитра, наївна людина.
5》 Якого глибоко шанують; дорогий, заповітний.
|| у знач. ім. святе, -того, с. Те, що глибоко шанують.
|| Непорушний, непохитний.
|| Якого мають дотримуватися всі, обов'язковий для всіх.
|| Звичний, природний, особливо бажаний.
Святая святих — а) щось таємне, неприступне для непосвячених; б) щось недоторканне.