свій
своя, своє, займ. присв. 1》 Який належить собі, який є у себе.
|| Стос. до себе.
|| у знач. ім. своє, свого, с. Те, що торкається безпосередньо себе, стосується себе.
|| Власт. собі.
|| Здійснюваний, виконуваний і т. ін. самою особою, особисто, самостійно.
|| Який є особистим майном, власністю; власний. Додержувати свого слова. Залишатися при своїй думці. Знати своє місце.
Своїми словами — не дотримуючись слів, висловів прочитаного, почутого.
Сказати своє слово — виявити себе в якійсь справі, відіграти певну роль у чомусь, унісши щось оригінальне, особисте.
Стояти на своєму — дотримуючись певних поглядів, думок, обстоювати їх.
Триматися свого — наполегливо домагатися чого-небудь, не йдучи ні на які поступки.
2》 Який перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний з місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями і т. ін.
|| у знач. ім. свій, свого, ч. ; своя, своєї, ж. ; своє, свого, с. ; свої, своїх, мн. Той, хто перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями і т. ін.
3》 Власт. тільки цій особі, цьому предметові; особливий, своєрідний.
|| у знач. ім. своє, свого, с. Те, що властиве тільки цій особі, цьому предметові.
|| Не чужоземний, не запозичений, не чужий; рідний, вітчизняний.
|| у знач. ім. своє, свого, с. Те, що не є чужоземним, запозиченим, чужим; рідне, вітчизняне.
|| Природний, не штучний.
4》 Належний, відповідний. Іти своєю чергою. Не при своєму розумі.