свідчити
-чу, -чиш, недок. , перех. і неперех. 1》 Будучи свідком, очевидцем чи обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь.
|| Повідомляти, стверджувати що-небудь (у книгах, документах).
Свідчити повагу (подяку, симпатію і т. ін.) кому — висловлювати кому-небудь свою повагу, подяку, симпатію і т. ін.
2》 Бути, служити свідченням, доказом чого-небудь, доводити щось.
3》 юр. Давати показання на суді або на допиті як свідок. Свідчити під присягою.
4》 Офіційно підтверджувати дійсність, істинність чого-, кого-небудь; підписом або печаткою завіряти що-небудь. Свідчити підпис. Свідчити особу.