самота
-и, ж. 1》 Стан за знач. самітний, самотній; самотність.
|| Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь.
2》 у знач. присл. самотою. Без нікого; наодинці.
|| Без сім'ї, рідних, близьких, друзів; сам.
|| Окремо від інших; осібно.
На (в) самоті — а) те саме, що самотою; б) (тільки на самоті, з ким – чим) без свідків; віч-на-віч.