рушник
-а, ч. 1》 Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.
Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.
2》 Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Рушники дбати.
Ставати на рушнику (на рушники) заст. — брати шлюб, одружуватися.