руїна
-и, ж. 1》 перев. мн. Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту.
|| розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані.
|| перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Зводити з руїн.
Підводитися з руїн — відроджуватися, відбудовуватися (про зруйновані міста, села, будівлі і т. ін.).
2》 перен. , розм. Немічна від старості або хвороби людина.
3》 Повний розвал, розруха.
4》 Руйнування, знищення чого-небудь.
5》 Повне розорення, занепад чого-небудь.