рот
-а, ч. 1》 Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя.
|| Обрис і розріз губ.
|| Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин.
Дивитися в рот — з цікавістю слухати кого-небудь.
З піною в роті — у великому гніві, зі злістю.
З рота верне що — що-небудь дуже неприємне для споживання.
Роззявляти рот — а) починати промовляти, говорити; б) (на кого) починати лаяти кого-небудь, кричати на когось; в) захоплено або здивовано слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи про все інше; г) бути неуважним.
2》 перен. , розм. Кожна окрема людина (при розподілі витрат, харчових запасів і т. ін.); їдець.
|| Член сім'ї, утриманець, який харчується разом з іншими її членами.
Зайвий рот — про того, хто обтяжує.