ронити
роню, рониш і рідко роняти, -яю, -яєш, недок. , перех. 1》 Позбуватися чого-небудь, втрачати, губити щось (листя, цвіт, зерна і т. ін.).
|| Давати можливість упасти чому-небудь, що відокремилося, відірвалося, кидати щось зверху вниз.
|| перен. Вселяти в кого-небудь якесь почуття, думки, надії і т. ін.
Дух ронити за ким — дуже переживати, турбуватися за кого-небудь.
Ронити (роняти) сльози (сльозу) нар.-поет. — плакати.
2》 перен. Вимовляти, говорити скупо, нехотя (слова).
3》 рідко. Випускати мимоволі, несподівано з рук, не втримувати чого-небудь у руках.
|| Давати чому-небудь можливість випасти, вивалитися; розгублювати щось.
4》 перен. , рідко. Принижувати, применшувати що-небудь.