розмова
-и, ж. 1》 Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь.
|| Обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів і т. ін.
|| заст. , рідко. Діалог у літературному творі.
|| Чиї-небудь слова, вислови; мова, розповідь.
|| Спосіб висловлювання, властивий кому-небудь; манера говорити, висловлюватися.
|| Бесіда з ким-небудь, перев. ділового змісту, з певною спрямованістю.
|| Тема або зміст обміну думками, бесіди.
|| перев. мн. Чутки, поголоски.
|| перев. мн. Негативні висловлювання, нарікання на чию-небудь адресу; осуд чиїхсь дій, вчинків, поведінки і т. ін.; пересуди.
|| Легка, невимушена балаканина.
Без розмов — не роздумуючи, не беручи до уваги сумнівів, заперечень; не говорячи ні слова; мовчки.
Вести розмову — говорити, розмовляти.
Зводити (переводити і т. ін.) розмову на кого-що — починати говорити на іншу тему.
Тільки й розмови про (за) (кого - що) — хто-небудь весь час говорить про когось, щось.
2》 нар.-поет. Уживається як пестлива назва любої, коханої людини або як звертання до неї.