Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П [Р] С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
розлучений
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розлучити.
|| розлучено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. ім. розлучений, -ного, ч. ; розлучена, -ної, ж. Той (та), що розірвав (розірвала) шлюб.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: розлучений


матиме такий вигляд: Що таке розлучений