Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П [Р] С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
розлучати
-аю, -аєш і рідко розлучувати, -ую, -уєш, недок. , розлучити, -лучу, -лучиш, док. , перех. 1》 Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один від одного.
2》 Роз'єднувати, відділяти одне від одного кого-небудь (близьких, рідних, друзів і т. ін.).
3》 Припиняти, розривати чий-небудь шлюб.
4》 розм. Відділяти по одному з гурту (свійських тварин); вилучати.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: розлучати


матиме такий вигляд: Що таке розлучати