Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П [Р] С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
розкольник
-а, ч. 1》 рел. , заст. Учасник розколу (у 1 знач. ).
|| Член однієї із сект, які належать до розколу; старообрядець, старовір.
2》 перен. Той, хто вносить розкол (у 2 знач. ).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: розкольник


матиме такий вигляд: Що таке розкольник