розквітлий
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розквітнути.
2》 у знач. прикм. Який розкрив свої бутони, розпустився.
|| Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.
3》 у знач. прикм. , перен. Який досяг найвищого розквіту своїх фізичних і духовних сил, молодості, краси, таланту і т. ін. (про людину).
|| Пройнятий, сповнений радістю, щастям.
4》 у знач. прикм. , перен. Який, успішно розвиваючись, досяг найвищого ступеня піднесення, процвітання.