розірваний
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розірвати.
|| розірвано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Різким рухом розділений на частини; розідраний.
|| Увесь у дірках; порваний.
|| Розпечатаний (про пакет, конверт, телеграму і т. ін.)
|| Який має пропуски; обірваний, уривчастий.
3》 у знач. прикм. Який має рвані рани.
4》 у знач. прикм. Роз'єднаний внаслідок розриву.
|| Переділений на частини різким порухом повітря.
5》 у знач. прикм. , перен. Позбавлений органічної єдності (про суспільно-політичні явища).