розгін
-гону, ч. 1》 Дія за знач. розігнати, розганяти 1).
2》 Рух з постійно збільшуваною швидкістю.
|| Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху.
|| Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Набирати розгону.
З розгону — а) на повній швидкості; б) щосили.
3》 Відстань від одного пункту до іншого.
4》 спец. Розпліскування шматка металу в поперечному напрямку.
5》 спец. Послідовна повторна перегонка рідини, сумішей. Розгін мастил.
У (в) розгін — від середини до країв.
У (в) розгоні (розгонах) хто, що — хто-, що-небудь посланий, відряджений кудись.