розбещений
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити.
2》 у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками.
|| Який виражає моральну зіпсованість.
|| у знач. ім. розбещений, -ного, ч. ; розбещена, -ної, ж. Морально зіпсована людина.
3》 у знач. прикм. Недисциплінований, свавільний внаслідок чийогось потурання; розпущений.
|| Яким не можна управляти, якого не можна приборкати; нестримний.
|| Зіпсований надмірною увагою з чийогось боку; неслухняний, вередливий.