робочий
-а, -е.1》 Який працює, живе своєю працею; трудовий.
|| у знач. ім. робочий, -чого, ч. , рідко. Робітник.
Робоча сила — сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує в процесі виробництва матеріальних благ; головний елемент виробництва в будь-якому суспільстві.
2》 Який використовується для корисної роботи, на якого лягає основне навантаження під час роботи. Робоча бджілка.
|| Який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини).
|| Пов'язаний з корисною роботою, дією чого-небудь. Робочий захват. Робочий хід.
Робоче тіло — газоподібна або рідка речовина, за допомогою якої відбувається перетворення будь-якої енергії для одержання механічної роботи (у двигунах), холоду (в холодильних машинах), теплоти (у теплових системах).
3》 рідко. Який уміє добре працювати, трудитися; працьовитий, роботящий.
|| Який свідчить про працьовитість кого-небудь.
4》 Стос. до роботи (у 1, 4 знач. ). Робочий стаж.
|| Признач. для роботи. Робочий зошит.
|| Сприятливий для роботи (у 1 знач. ). Робочий настрій.
|| Який використовується як безпосереднє керівництво для роботи.
|| Встановлений, відведений для роботи (про час). Робочий день.
Робоча гіпотеза — наукове припущення, гіпотеза, яка служить підставою для подальшого дослідження до того, як даний феномен буде вивчено досить, щоб висувати більш формальну гіпотезу.
Робоче місце — частина простору, пристосована для виконання працівником (або групою працівників) виробничих функцій.
Робочий дім — у ряді європейських країн 17 – початку 20 ст – спеціальні будинки для примусового утримання та експлуатації декласованих елементів.
Робочий тиждень — встановлена законом кількість днів на тиждень, протягом яких робітник або службовець має працювати на виробництві або в установі.
Робочі мови — офіційні мови, прийняті у повсякденній роботі міжнародних організацій.
5》 Те саме, що робітничий.