радіаційний
-а, -е.Стос. до радіації.
|| Який виникає внаслідок охолодження поверхні ґрунту і рослин через випромінювання тепла.
Природний радіаційний фон — доза випромінювання, що створюється космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів.
Радіаційна аварія — подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі.
Радіаційна безпека — дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище.
Радіаційна генетика — наука, яка вивчає генетичний вплив випромінювань; знаходиться на стику генетики і радіобіології.
Радіаційна хімія — галузь хімії, яка вивчає хімічні процеси, що відбуваються за дії іонізуючих випромінювань.
Радіаційне розвідування — збирання відомостей про наявність радіоактивних речовин у навколишньому середовищі.
Радіаційний баланс — баланс надходження і витрат радіаційного тепла, що його поглинають і випромінюють земна поверхня та атмосфера.
Радіаційний ефект — реакція клітин або організму на дію іонізуючих випромінювань.
Радіаційний захист — сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки.
Радіаційні пояси Землі — потоки заряджених частинок, які утворюють у навколоземному космічному просторі ділянки підвищеного іонізуючого випромінювання.
Техногенно змінений радіаційний фон — природний радіаційний фон, що зазнав змін внаслідок діяльності людини.