просити
прошу, просиш, недок. 1》 перех. і неперех. , кого, у кого що, про що, з інфін. , із спол. щоб, заст. о чім, об чім, діал. о що. Звертатися з проханням до кого-небудь, домагатися чогось; спонукати кого-небудь зробити, виконати щось.
|| з інфін. Пропонувати кому-небудь робити щось.
|| у формі 1 ос. одн. , з наказ. сп. іншого дієслова. Виражає ввічливе, але настійне прохання до кого-небудь зробити щось або не робити чогось.
|| перен. , чого. Потребувати чого-небудь, відчувати необхідність у чомусь. Просити пробачення.
Просити слова — зголошуватися на публічний виступ.
Просити руки кого, чиєї — звертатися до дівчини або до її батьків з проханням дати згоду на шлюб.
2》 перех. і без додатка, також з інфін. Запрошувати, кликати куди-небудь.
|| у сполуч. зі сл. староста, боярин, сват, кум і т. ін. Запрошувати взяти участь у якомусь обряді, святі (перев. весіллі).
|| у формі 1 ос. , також у сполуч. зі сл. ласкаво, уклінно, милості, покірно. Уживається як ввічлива форма запрошення або дозволу зробити що-небудь.
3》 неперех. , розм. Призначати ціну за що-небудь.
4》 неперех. , розм. Збирати милостиню; жебракувати.
Просити Христа ради; Просити милостині (милостиню) — жебракувати, старцювати.
5》 перех. , за кого – що. Клопотатися про кого-, що-небудь, заступатися за когось.