проривний
-а, -е.1》 лінгв. Такий, за вимови якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови).
|| у знач. ім. проривний, -ного, ч. Приголосний звук, за вимови якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря.
2》 розм. Стос. до прориву (у 3 знач. ).
3》 мед. Стос. до проривання (див. проривання I 2)).