проносити
I пронос`итидив. проношувати.
II прон`осити
-ошу, -осиш, недок. , пронести, -су, -сеш; мин. ч. проніс, несла, -несло; док. , перех.
1》 Нести повз кого-, що-небудь, уздовж чогось, у полі зору когось і т. ін.
|| Таємно від кого-небудь вносити кудись або виносити звідкись якийсь предмет.
|| перен. Зберігати що-небудь довгий час у пам'яті, не забувати когось.
|| перен. Бути вірним певним принципам, ідеям і т. ін.
|| також у сполуч. зі сл. слава, перен. Прославляти кого-, що-небудь.
2》 тільки док. Нести (у 1 знач. ) якийсь час або на якусь відстань.
3》 Швидко переміщати на кому-, чому-небудь когось, щось кудись.
|| Силою нести за собою кого-, що-небудь (про вітер, течію води і т. ін.).
|| безос.
4》 також без додатка. Не зачіпати, не торкатися кого-небудь, обминати когось (про біду, лихо і т. ін.).
|| безос.
5》 перен. Поширювати, передавати (вісті, чутки і т. ін.).
6》 безос. Внаслідок захворювання кишечнику виходити назовні (про їжу в неперетравленому вигляді).