промовляти
-яю, -яєш, недок. , промовити, -влю, -виш; мн. промовлять; док. 1》 перех. і без додатка, рідко неперех. Говорити, проказувати що-небудь уголос, часом звертаючись до когось; усно висловлювати думки.
|| до кого – чого. Адресувати кому-, чому-небудь свої слова, звертатися до когось, чогось із якимись словами.
|| тільки недок. Взагалі говорити (у 1 знач. ).
|| тільки недок. Розповідати про що-небудь.
|| перен. Викликати які-небудь думки, почуття.
|| тільки недок. , у сполуч. зі сл. до серця, перен. Впливати певним чином на розум, почуття, уяву тощо (про чиїсь твори, слова, думки і т. ін.).
|| тільки недок. , перен. Бути доказом, свідченням чого-небудь, указувати на щось.
|| перен. Звучати, викликаючи певні емоції (про музику, пісню і т. ін.).
|| перен. Виражати якісь почуття, думки і т. ін.
|| перен. Підказувати, провіщати що-небудь.
2》 перех. і без додатка. Виголошувати промову, тост і т. ін.; звертатися до кого-небудь із промовою, поздоровленням тощо; доводити щось до загального відома.
|| від кого – чого. Виступати від чийого-небудь імені.