Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
проворкотати
-очу, -очеш і проворкотіти, -очу, -отиш, док. 1》 неперех. Те саме, що проворкувати 1).
2》 перех. і без додатка, перен. Те саме, що проворкувати 2).
3》 перех. і без додатка, перен. Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін.
|| рідко. Сказати що-небудь тихо, невиразно.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: проворкотати


матиме такий вигляд: Що таке проворкотати