присуд
-у, ч. 1》 Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок.
|| Чиє-небудь рішення про покарання когось.
2》 кого, чий, який, перен. Категоричне судження про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось.
Оголошувати (виносити і т. ін.) присуд — категорично оцінювати кого-, що-небудь.
Тоном [суворого] присуду — дуже категорично.
3》 Рішення якого-небудь органу; ухвала.
|| також у сполуч. зі сл. громада, народ, народний і т. ін. Постанова більшості певного колективу.
4》 рідко. Те саме, що присудження.