прикмета
-и, ж. 1》 Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість.
|| тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд.
|| Властивість кого-, чого-небудь.
2》 Те, що свідчить про що-небудь; зовнішній вияв, ознака чогось.
|| Предметний доказ чого-небудь.
3》 Основа передбачення чого-небудь.
|| За народним повір'ям – те, що є передвістям чого-небудь.
4》 розм. Предмет, зображення, мітка, які вказують на що-небудь; знак.
Бути на прикметі у кого — а) бути об'єктом чиєїсь уваги, чиїхсь інтересів, планів; б) бути об'єктом спостереження внаслідок підозри в чому-небудь.