приватний
-а, -е.1》 Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний.
|| Який утримується коштом однієї або кількох осіб.
|| Пов'язаний з індивідуальним господарюванням.
|| Який займається індивідуальним господарюванням, володіє чим-небудь індивідуально.
Приватна власність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина або юридичної особи на конкретне майно (землю, інше рухоме чи нерухоме майно).
2》 Який стосується окремої особи (осіб); особистий.
|| перев. у сполуч. зі сл. життя. Не пов'язаний зі службовою або суспільною діяльністю.
|| Який не має офіційного значення; не діловий (про розмову, лист і т. ін.).
|| Який обслуговує окрему особу (осіб) або виконується поза державною службою.
|| заст. Який не перебуває на державній службі (про лікаря, вчителя).
Приватна особа — людина як неофіційна особа.
Приватним способом — а) неофіційно; б) для окремої особи або поза державною службою.
Приватне обвинувачення — особлива форма кримінального переслідування, що порушується не судовими органами, а за скаргою потерпілого.