Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
приборкувач
-а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких).
|| перен. Той, хто приборкує, втихомирює, підкоряє кого-, що-небудь.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: приборкувач


матиме такий вигляд: Що таке приборкувач