правда
-и, ж. 1》 Те, що відповідає дійсності; істина.
|| Певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь.
|| Дійсний стан речей. Дійти правди.
2》 Правдивість; правильність.
|| чого, у знач. означ. Який відповідає істині, дійсності.
3》 Справедливість; порядок, який ґрунтується на справедливості; прот. кривда.
|| Соціально зумовлене розуміння справедливості.
По правді — справедливо.
4》 Уживається як назва кодексів середньовічного права.
5》 у знач. присудк. сл. Справді, насправді.
|| чому і без залежного слова. Уживається як запитання у сполуч. з част. хіба не, чи, невже та без них.
6》 у знач. вставн. сл. Справді.
|| Щоправда.