Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
поцупити
-плю, -пиш; мн. поцуплять; док. , перех. і без додатка, розм. 1》 Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою.
|| безос.
|| перен. Схопити, затримати кого-небудь.
2》 Украсти що-небудь у когось, потягти звідкись.
|| фам. Стягти з когось (гроші, борг і т. ін.).
3》 рідко. Те саме, що ударити.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: поцупити


матиме такий вигляд: Що таке поцупити