послух
I -у, ч. 1》 Слухняне виконання чиїх-небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора.
2》 церк. Певні обов'язки, покладені на кожного ченця або на монастирського прислужника, що готується стати ченцем, а також період виконання цих обов'язків.
|| Узята на себе ким-небудь обітниця спокутувати гріхи.
II -у, ч.
Чутка, чутки.
III -а, ч. , заст.
У давній Русі – свідок на суді.
|| Взагалі свідок, очевидець.