посесія
-ї, ж. 1》 іст. В Україні та Росії у 18 – першій половині 19 ст., а також у Польщі (до її поділу) – особлива форма земельного орендного володіння, коли держава передавала землю в оренду разом із приписаними до маєтку селянами.
|| Взагалі оренда, орендне володіння.
2》 заст. , розм. Переданий в оренду державний маєток; узята в оренду земля, мануфактура тощо.