Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
поручитель
-я, ч. , книжн. Той, хто дає поруку, ручиться за кого-небудь.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: поручитель


матиме такий вигляд: Що таке поручитель