Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
поручик
-а, ч. 1》 Офіцерське звання у царській армії, наступне після чину підпоручика, а також особа, яка мала це звання.
2》 В арміях деяких країн: військове звання молодшого офіцера; особа, яка має таке звання.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: поручик


матиме такий вигляд: Що таке поручик