порозкошувати
-ую, -уєш, док. 1》 Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час.
|| Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту.
|| у 2 ос. одн. , у сполуч. із запереч. не. Зазнати біди, клопоту.
2》 Розкошувати, зазнавати насолоди, втіхи якийсь час; пораювати.
|| перев. чим. Поласувати. Порозкошувати душею.